Марина Юрасова (MLADA): "Краса робить нас людяними"

«В некотором царстве, в некотором государстве...» - пам'ятайте, як у дитинстві, вечорами, із цих слів починалася наша подорож у казковий світ. І ми, залізши з ногами на диван чи стілець, пригорнувшись до батьків чи бабусі з дідусем, майже не дихаючи, щоб нічого не пропустити, слухали... І разом із Гердою намагалися розтопити крижане серце Кая; разом із Попелюшкою мріяли поїхати на бал і з нетерпінням чекали появи Хрещеної; разом із героїнею казки «Аленький цветочек» намагалися полюбити чудовисько кудлате і страшне. А казку, що сподобалася, просили розповісти ще й ще раз. Народившись у незапам'ятні часи, раніше багатьох інших жанрів усної та писемної літератури, увібравши в себе всю народну мудрість і мрію про гармонійне, творче життя, казка дає людині більше цінного досвіду, ніж звичайна розмова або настанова дорослого. Завдяки їй дитина дізнається, що життя подібне до подорожі, повної несподіваних відкриттів і пригод, завдяки казці ми дізнаємося про Світло і темряву, до нас приходить розуміння прекрасного і творчого в житті, що згодом проявляється у творчості. А за казкою, як добрий друг, що супроводжує людство йде пісня, що народилася в народі і пережила, як і казка не одну тисячу років, нехай трансформувавшись, але не втративши своєї актуальності та терапевтичної сили та впливу на життя. Не дарма педагог і мислитель Омраам Айванхов, об'їхавши весь світ говорив при зустрічах із людьми: «У природі все співає, вібрує, кожне творіння передає вібрації, які поширюються як музичні хвилі. Ось чому можна сказати, що все у природі є музикою. Музика і казка чуються в поточних струмках, джерелах, що б'ють ключем, шумі дощу, гуркоті гірських потоків, безперервному русі океанів і морів. Дивовижний світ гармонії, виражений у казкових звуках, чується у диханні вітру, шелестінні листя, щебетанні птахів... Музика природи постійно пробуджує в людині музичне почуття; вона спонукає його висловити це почуття за допомогою інструменту чи співу. Саме за допомогою музики людина невпинно передає свої почуття та відчуття, саме за допомогою музики вона висловлює своє релігійне почуття і саме за її допомогою вона передає свої прикрощі, свої радості, свою любов і всі свої найглибші переживання. Музика - це дихання душі та свідомості, казка її провісниця – так душа проявляється на Землі…». Мудреці говорили, що коли вища свідомість прокинеться в людині, коли вона розвине в собі можливості більш тонких сприйняттів, а це можливо, якщо ми виховуватимемо в дітях почуття прекрасного, почуття Краси, тоді людина почне чути ту грандіозну симфонію, яка звучить у космічному просторі від краю до краю Всесвіту, і тоді він зрозуміє глибокий сенс життя. В Україні багато цікавих людей, багато талановитих та глибоких творців, які через свій досвід намагаються передати слухачам, глядачам, читачам те Прекрасне, що спіткали вони своїм досвідом та працею. Адже бути творчою людиною та йти зі своєю творчістю в народ – величезна відповідальність. Наділяючи деяких людей прекрасним голосом або будь-яким іншим талантом Вищі Сили та Природа вручають їм великий скарб, завдяки якому вони можуть творити чудеса. Деколи люди не знають, як це зробити, а, головне, вони недостатньо в це вірять. Наприклад, часто співаки - це розпещені діти, які не знають ціни своєму таланту, а, головне, не думають про найкраще його вживання. А для того, щоб йти до інших і нести їм свою творчість, сам творець повинен мати ідеал ВИЩИЙ і здійснювати його, мати ідеалом думку про те, як повернути людей назад до Джерела, як нести Красу і Добро. І нехай він не турбується про своє власне життя: якщо він врятує душі інших, то хтось прийде, щоб урятувати його. Хто сіє довкола себе радість, тому свою радість несуть інші. І коли слухачі чи критики спитають його: «Як ви навчилися так співати? Яку освіту ви здобули? Якого режиму дотримувалися?», замість того, щоб говорити банальні речі чи розповідати лише про свою кар'єру, подібний артист дасть відповіді, здатні висвітлити людей, зміцнити їхнє бажання перетворитись. Він пояснить, що людська душа - це Дочка СВІТУ, що для того, щоб пізнати її у всій її пишності, потрібно жити світлим і піднесеним життям. Артист не зможе по-справжньому потрясти своїх слухачів, якщо він спочатку не попрацював над розвитком усіх багатств, які Творець вклав у його душу. Неможливо схвилювати людей, якщо в тобі каже твоя посередність і недосконалість. А щоб перетворитися, домогтися, щоб заговорила твоя душа, треба працювати над собою, пізнавати себе, розвиватися і бачити, бачити все те прекрасне, що створило для нас Життя. Сьогодні ми поговоримо про прекрасне, про досвід, про казку, про все те, що виховує в нас ЛЮДИНУ з українською співачкою, дизайнером і просто цікавою людиною Мариною Юрасовою (Младою).

- Марино, сьогодні багато психологів і публіцистів пишуть про те, як важливо знову повернути суспільству виховання казкою та творчістю. Навіть термін з'явився – казкотерапія та арт-терапія. А що ви думаєте про це і чи потрібна казка взагалі для виховання прекрасного почуття?
- Казка, казкотерапія, безумовно, потрібна. І в галузі психотерапії вона, як відомо, має свої позитивні результати, коли людина чи скоріше дитина, проживаючи через казку, через казкових персонажів якісь вигадані ситуації, позбавляється різних проблем, фобій у своєму реальному житті. Казка може мати значення, у розвитку почуття прекрасного, якщо казкар досяг певного рівня і має тонке мистецтво передачі, спілкуючись з дітьми. Це може закласти фундамент у розвитку почуття прекрасного. Але все залежить і від конкретної дитини, її здатності до сприйняття тоншого простору, його чутливості.
Потрібно зрозуміти тонкі алегорії, закладені у казках мудрецями, людьми, котрі пізнали власну природу. Наприклад, мені подобається така алегорія: Іван - це людина пошуку, Оленка - це ваша душа, не доступна для вас, вкрадена Кощієм. Кощій - це образ усіх пристрастей та людських вад. Ви не можете їх, як і Кощія, перемогти, просто борючись із ними, вони в цьому сенсі безсмертні. Ви можете перемогти їх тільки, коли знайдете першопричину всіх своїх пристрастей, пороків - голку, це смерть Кощія. Але ця голка, причина захована дуже глибоко! Туди і треба проникнути свідомістю! Тоді й боротися не треба, Кощій зникає сам. Як і всі людські вади, згубні звички та пристрасті. Тільки тоді вам буде доступна ваша безневинна душа-Оленка.
Вважаю, це буде складно зрозуміти дитині та більшості дорослих. Але це можливо.

- Раніше вважалося, що яскраві образи казкових історій наповнюють несвідому людину, стаючи своєрідним сховищем усіляких життєвих ситуацій, способів спілкування з іншими людьми, вирішення життєвих завдань та здійснення планів. А у вас як? Чи допомагали вам особисто казки і що внесли в життя?
– Для мене моєю казкою була музика. Адже я навчалася в музичній школі за класом фортепіано. Найбільш моїм улюбленим заняттям було грати на фортепіано "для себе", тобто твори не лише задані за програмою у школі, а й безліч інших. Пам'ятаю, я годинами просиджувала, граючи музику різних композиторів, проникаючи ніби в глибину музики, усередину гармонії і звідси народжувалися різні образи, я ними жила, ці відчуття були для мене важливими. Очевидно, все це сформувало моє життя та допомагає мені.
Але життя - це ширше явище, ніж мистецтво, хоч би яким воно великим не було. У своїй основі мистецтво є втіхою. Життя складається не тільки з квітів, але й із шипів. Важливо зрозуміти, навіщо ці квіти та навіщо шипи.

- Чи була у вас у родині традиція читання та оповідань казок? Якщо так, то які вони були іі що дали Вам? Які улюблені казки та як вони згодом переплелися з піснями та творчістю?
Я дійсно дуже люблю казки. Не знаю навіть як так вийшло, напевно, є в цьому зв'язок, бо, як і в музиці, я з дитинства віддавала перевагу нашим слов'янським, українським та російським народним казкам. І зараз, коли співаю народні пісні, відчуваю якесь відлуння казки, чудового простору, чарівництва. Казки та пісні, загалом, народжуються з одного Джерела.
У будинку в нас завжди було безліч різних дитячих книг та казок різних народів, які купували спеціально для мене, бо знали, що я дуже люблю читати. Дуже також мені подобалися казки Корнея Чуковського, Миколи Носова, Олександра Сергійовича Пушкіна, Павла Бажова, Петра Єршова, а також казки Андерсена, Шарля Перо, Редьярда Кіплінга, Астрід Ліндгрем та ін. Та й не перерахувати.
Я рано навчилась читати, тому читала казки сама, взагалі любила в дитинстві побути наодинці з книгою. Все люблю робити сама. Дуже часто, саме я читала казки вголос для бабусі, коли та в'язала, їй дуже подобалося і для мого молодшого брата.

- Дослідники стверджують, що через мистецтво ми можемо безпомилково розпізнавати характер народу, що їх створив. Мистецтво – це почерк і, так би мовити, автограф країни чи народів, що її населяють. Як би ви охарактеризували почерк та мистецтво нашого народу, наших традицій?
- Мені дуже подобається виконувати нашу слов'янську старовинну музику. Наш народ привніс у музику багато душевного, глибокого, із самого серця, багато лірики, але й від душі веселого. Люблю виконувати пісні, в яких є якийсь містицизм, близькість до природи, невідомого. І так чудово, що наша країна така багатогранна, багатонаціональна. Адже в кожному регіоні свій діалект, свої, характерні лише для певного регіону, мелодійні риси, говір, інтонація, мелізматика. Я пишаюся нашою українською культурою, нашим народом, який, незважаючи на всі страждання, перенесені за багато століть, і ті страждання, які він терпить зараз, у наш час, зміг проростити таке цінне насіння справжньої душевної глибини, любові до ближнього, до природи, відобразити це в музиці, мистецтві, зберегти все це і передати нам як найцінніший досвід гармонії та життя на Землі.

- Художник Микола Реріх говорив, що "Абстрактне мистецтво - таке ж нездорове відхилення від справжнього мистецтва, як і голий натуралізм. Одне пориває всі зв'язки з життям, інше тяжіє до нижчих сфер візуальних вражень та ними обмежується". А що для вас мистецтво та краса?
- Життя дуже глибоке, багатогранне і незвідане. І мистецтво нам для того й дано; воно з'явилося, тому що потрібно намагатися зрозуміти життя і відобразити його наскільки це можливо глибоко та різнобічно, торкаючись різних планів нашого буття. Творчий пошук - це намацування шляху у темряві, а іноді й удар блискавки, миттєве прозріння.
Для мене абстрактне мистецтво, як і натуралізм, виростає саме з людського життя і має глибокий зв'язок з людською психологією, підсвідомістю та розумом. Це спроба відобразити незвідані та лякаючі простори підсвідомості, інстинктів, прихованого від нас самих і таємничого, це спроба відобразити "зворотний бік Місяця" людського розуму, його пристрастей, вад, людського божевілля, а також реакція на різні події в історії людського існування. На мій погляд, будь-який вид мистецтва повинен допомагати людині подивитись на себе збоку, щоб рости, працювати над собою і спрямувати у вищі простори духовного. Багато художників, творців, звичайно ж, вміють талановито відобразити життя, людські вади, страхи, виявити все низинне, примітивне. Але дуже важливо для художника вміти показати, що низинне та примітивне може трансформуватися, якщо вносити туди правильний погляд, творення.
Пісні, які я виконую, пронизані ідеєю про те, що людині потрібно пам'ятати про щось вище, проникнути вглиб своєї душі. Там, усередині, розквітає все найкраще. Тоді ми можемо це все винести назовні і наша творчість вестиме нас до висот людяності та творення.

- Часом музиканти чи художники, втім, як і інші фахівці, замикаються на одному, так і йдуть життям, нічого, крім обраного шляху не бачачи. Чому так відбувається, як ви вважаєте? І як вам вдається розвиватися у різних сферах, а не лише в музиці? Чи потрібний різнобічний розвиток творчій людині і що він дає?
- Мені здається, що по-справжньому творча людина привносить свою творчу енергію у все, чим би вона не займалася. Творити - це чудово! Якщо ви талановитий танцюрист чи співак і у вас проявляються творчі ідеї у вашому виді мистецтва, то це не означає, що у вас не з'являтимуться ідеї щодо приготування їжі. Хоча ви й не професійний кухар. Це ж чудово творити, експериментувати в будь-якій справі, з якою ви стикаєтесь. Навіщо обмежувати себе творчістю в одній справі, якщо можна бути творчою у всіх своїх справах, проявах, навіть у побуті. Якщо ви відкриті для багатьох експериментів у своєму житті, якщо виявляєте свою творчу фантазію, то виявляєте, що у вас відкриваються якісь інші таланти, про які ви навіть не думали. У моєму житті нещодавно з'явилася пристрасть до створення авторського одягу хендмейд, а також пристрасть до програмування. Усі свої сайти я роблю сама.
Можливо, комусь достатньо виявити себе в одному напрямі свого таланту чи у якомусь виді мистецтва. Але мені хочеться виявляти свою творчу енергію у багатьох сторонах свого життя. Сама творча енергія надає мені більше радості та життєвих сил.
- Як ви думаєте, чому такі важливі пошуки та культивування краси?
- Краса робить нас людяними, краса робить нас задоволеними, красі ми радіємо. Якщо людина сумна, перебуває в поганому настрої, і вона ввімкне гарну музику, їй стане легше. Краса музики надасть її силу, натхнення та крила. Ми всі прагнемо прекрасного.

– Кожна епоха має свій власний спосіб художнього вираження. Мистецтво – це дзеркало країни, народу та його загального рівня. З усіма протиріччями, розбіжностями, устремліннями та надіями. Як ви вважаєте, що потрібно зробити сьогодні в мистецтві, щоб ми знову набули свого почерку, а не копії іноземної?
- Важливо розвивати свою культуру, пам'ятати та вивчати коріння нашого народу, нашої культури. Потрібно усвідомити та відкинути імітацію, якою заражені, яка замінила нам справжнє джерело нашого натхнення. Багато хто дивиться на Захід, на Америку... Я не проти західної культури, однак у нас є своя музика, яку ми забуваємо, приносячи на сцену західні шаблони, чи то поп музика, рок або джаз.
Є хороший приклад, яким я не перестаю захоплюватися, це приклад того, як потрібно цінувати і розвивати свою музику і свою культуру будь-що-будь. Це фламенко в Іспанії та фадо в Португалії. Вони свято шанують і пишаються своїми традиціями, живуть ними та передають їх нащадкам у пісні та танці. Це жива традиція, що вбирає риси всього сучасного. Тому це мистецтво живе та актуальне, воно не стає пережитком минулого, воно завжди нове. Весь сучасний світ насолоджується їхнім унікальним мистецтвом, аналогів, якому немає в інших народів. Вони скрізь бажані. Очевидно, що їхнє мистецтво підтримується на високому державному рівні. Ось де розуміють, що таке честь і гідність своєї країни та свого народу!
Поки ми не будемо по-справжньому жити в нашому духовному слов'янському просторі, в нашому унікальному світі музичних і художніх образів, ми не зможемо створити свого оригінального мистецтва і бути по-справжньому цікавими у світі.

З досьє редакції:
Марина Юрасова – українська співачка. Її перший сольний альбом «Ой весна, весна…», виданий 2005 року під творчим псевдонімом «Млада», став внеском у розвиток української самобутньої, заснованої на старовинних національних традиціях музики, у сучасному аранжуванні.
Творчість співачки Марини Юрасової увійшла до «Української музичної енциклопедії» (Української музичної енциклопедії), а також до програми з вивчення історії української музики у вищих музичних навчальних закладах.
Музика першого альбому «Ой весна, весна…» крутилась у ротації на радіо в Канаді, США, Європі та Японії, де була виділена як серйозний національний та автентичний український проект.
Марина Юрасова – Лауреат 1-ї премії фестивалю «Червона Рута» 2009 року, а також переможець ТОП 25 української музики 2010 року за версією Молодіжного журналу «Стіна». Активна учасниця музичних фестивалів, таких як “Джаз-коло” 2007, “Jazzperfest” 2008, “Країна Мрій” 2008, “Drum-kolo”2009, “Флюгери Львова” 2011, “Черкаські джазові дні” 202 , “Трипільське Коло” 2013, “Сосо Джаз” 2013, Великодній тиждень майстрів творчості з Медвін 2015, “Країна Мрій” 2015.

Iнтерв'ю для журналу Стіна 10.2015