Джазовий Профіль: Марина Юрасова (MLADA) – співачка, муза українського етно-джазу

— Марино, розкажіть про себе, коли ви почали співати і займатися музикою всерйоз і як музика вплинула, можливо, змінила ваше життя?
— З самого дитинства, наскільки можу згадати себе, я любила музику, і років з трьох точно знала, що буду співачкою. Музика взагалі була, мабуть, найяскравішим враженням у дитинстві. Коли я її чула, як хвиля щастя охоплювала мене, я починала співати, танцювати, веселитися. Я знала багато дитячих пісеньок і співала їх на будь-яких святах, спочатку у дитсадку, потім у школі.
Чесно кажучи, моє життя настільки пов'язане з музикою, що вона не те, щоб змінила моє життя, вона моє життя побудувала і будує до сьогодні. Музика завжди для мене була і залишається важливим аспектом життя, це не розвага чи пустощі, це один із способів пізнання себе, навколишнього світу, а також спосіб спілкування, передачі якогось послання…

— Як і коли ви познайомились із джазом? Розкажіть про свій джазовий досвід і як ви прийшли до української народної пісні? Як до вас дійшла ідея такого етно-джазового синтезу?
— У шкільні роки я навчалася у музичній школі за класом фортепіано, а потім вступила до КДВМУ ім. Р. М. Глієра за класом естрадного вокалу. У джаз я закохалася протягом навчання у музичному училищі і багато уваги як співачки приділяла саме цьому напряму музичного мистецтва, повністю занурившись у світ імпровізації, різноманітність джазових стилів — від мейнстриму, традиційного джазу, блюзу до бразильських, латиноамериканських джазових традицій. Мені хотілося все спробувати, усьому навчитися, тож я створювала багато різних джазових проектів, експериментувала. Але згодом, це був 2002–2003 рік, я почала замислюватися над тим, що в Україні, принаймні в джазовому середовищі, зовсім не чути музики, заснованої на українських фольклорних традиціях, начебто не прийнято втілювати їх у джазову музику. Хоча, наприклад, у музиці європейських, ізраїльських, східних музикантів часто чути фольклорні мотиви чи навіть цілком народні пісні тих країн, із яких вони родом. І музика тільки виграє від цього, вона набуває самобутніх, ні з чим не порівнянних рис.
І так сталося, що саме такі думки поділяв зі мною музикант, відомий джазовий барабанщик Сергій Табунщик, який і запропонував створити альбом, в основі якого лежали б українські народні пісні. Так, у 2005 році з'явився наш перший український етно-джазовий альбом «Ой весна, весна». Аранжування та композиції народних пісень в альбомі створив композитор Павло Шепета.

— Як музикант, який вивчав різні напрямки та джаз, що можете сказати про українське музичне мистецтво, його особливості?
— Коли я почала працювати над альбомом, підбирала для нього пісні, я навіть уявити не могла, наскільки насправді величезний та різноманітний світ української етніки. Це дуже цінний пласт простої людської мудрості, чистоти, кохання, близькості до Природи та містики.
Звичайно, етнічна музика кожного народу має свої характерні риси, свій темперамент, і це чудово! Нашій музиці притаманні свої особливості, і в кожному регіоні України вони відрізняються. Це і характерне ладове забарвлення, особливості мелізматики, манери виконання і сама мова, діалекти. Мені дуже подобається глибина нашої музики, її душевність.

— Як відбувається підбір вашого репертуару і на що насамперед звертаєте увагу у роботі над ним?
— Щодо народних пісень, то я знаходжу їх усюди. Завжди тішуся кожній можливості знайти гарну пісню, чи то в збірниках пісень, чи то зі спілкування з фольклористами, чи навіть з інтернету. Також іноді знаходжу матеріал у бібліотеках, як, наприклад, вдалося знайти у Київській Бібліотеці Мистецтв збірку українських світських кантів 17 століття. Звідти до мого репертуару потрапили «Межи горами розшумілась річка» та «Голубка».
Але зараз до мого репертуару входять не лише старовинні народні пісні. Дуже багато пісень для мене створює музикант, композитор та продюсер мого проекту «Ukrainian Ethno Fantasy Music» Сергій Табунщик. Деякі пісні Сергія написані у фольклорному характері, тому чудово поєднуються зі звучанням народних пісень, додаючи якоїсь особливої ​​філософської концепції проекту.
Для мене важливо, щоб пісні несли глибокий зміст, якусь невловиму магію та душевність. Тож я обираю саме такі пісні.

— Як вважаєте, чому саме сьогодні важливо відроджувати українські традиції, пісню та фольклор?
— Я думаю, що нарешті настав час, коли люди повинні знову навчитися поважати землю, на якій вони живуть, цінувати те, що вона дає, знати і любити свою мову, фольклор, традиції. Тому що це те, що дає відчуття власної гідності як нації, без цього, на мою думку, неможливо бути повноцінними людьми і позбутися всіляких нав'язаних комплексів. А ще, ми всі відповідальні за збереження та розвиток наших традицій, нашого мистецтва — це сила Рода, це наше коріння, без якого, як і у дерева, життя неповноцінне. Ми відповідальні за те, яким буде наше майбутнє. І у нас є все для того, щоб воно стало чудовим! І на допомогу тут може прийти наш фольклор — це глибока криниця зі скарбами, які ще недооцінені і яких вистачить не на одне покоління для усвідомлення та вдосконалення, для втілення нових цікавих ідей.

— Розкажіть найяскравішу пригоду з життя, пов'язану з музикою та співом зокрема.
— Пригод та веселих моментів, звичайно ж, було дуже багато. Пригадую, як одного разу мала співати джазовий концерт із двох відділень під акомпанемент клавіш, басу та ударних. Приїхавши до клубу, з'ясувалося, що клавіші не вмикаються, щось пошкодилося під час перевезення. Концерт не скасуєш, публіка у залі і треба виходити на сцену. І ми вийшли — вокал, бас та барабани. Оце акомпанемент! Бас та барабани! Краще не вигадаєш! Але, однак, це стало найкращим експериментом у моєму житті, в такій екстремальній ситуації відкриваються всякі можливості та здібності, про які навіть не підозрюєш! Це був такий політ імпровізації та ідей! До другого відділення клавіші полагодили, і ми вийшли у нормальному складі. Але, на відгук публіки, всі були в захваті від першого відділення і думали, що так було задумано з режисури.

— Ви виступали з багатьма музикантами. З ким сподобалося працювати найбільше? І з ким би хотіли попрацювати з музикантів світових та вітчизняних?
— Так, мені справді щастить співпрацювати з дуже цікавими музикантами, і багатьох із них я запросила на запис свого альбому «Ой весна, весна». Це такі музиканти як Сергій Табунщик, Роман Гриньків, Олексій Саранчин, Володимир Шабалтас, Денис Дудко, Віталій Іванов, Марія Хмелева, Родіон Іванов, діджей Архітектор та інші.
Були й вокальні експерименти в тандемі з Катею Чілі та Анастасією Друзюк (солістка гурту «Домра»).
Звичайно, я маю мрії щодо співпраці з музикантами з інших країн, завжди є багато ідей, наприклад, мені подобається ідея поєднання української пісні з грою на рідкісних музичних інструментах, характерних для культур інших країн і для цього мені хотілося б запросити оригінальних майстрів гри на цих інструментах.

- Про що ви мрієте? Що хотіли б здійснити?
— Моєю головною мрією, напевно є мрія про краще майбутнє для нашої країни, про розвиток мистецтва, науки, щоб люди жили в гармонії та коханні.
І так багато хочеться здійснити! Заспівати багато чудової музики, яка дарувала б радість і зігрівала серця.

Запрошуємо на ювілейний концерт «MLADA» у Caribbean Club 12-го січня 2015 року — різдвяний етно-джаз «Ukrainian Ethno-Fantasy Music»

Jazz Time 2015